Мій Нікополь

Ми продовжуємо нову рубрику публікацій під назвою «Мій Нікополь».

У 2019 році Нікополь відзначає 380 років, і ми продовжуємо знайомитись з історіією до наших днів.

Що ж відбувалось раніше на нашій землі, у рідномі місті… і сьогодні про події у 1939-1991 роках.

Нікопольці відчули наближення війни вже в 1939-му: хтось воював з поляками, румунами та фінами, а хтось випускав набої для гармат на заводі будмашин.  Після початку Другої Світової війни у Нікополі здійснювалися широкомасштабні військово-мобілізаційні заходи – формування 176-ї та 206-ї стрілецьких дивізій, 66-ї винищувальної авіадивізії. На 1 січня 1941 р. у Нікополі проживало 70 тисяч осіб. Після нападу Німеччини на Радянський Союз відбулась масова мобілізація тисяч нікопольців у Діючу Армію. В зв’язку з підходом німецьких військ основне промислове обладнання Південно-трубного і машинобудівного заводів ім.В.І.Леніна було евакуйовані на Урал. Під час німецької окупації місто з 17 серпня 1941 р. по 07 лютого 1944 року у Нікополі загинуло близько 8000 мешканців и радянських військовополонених. Нанесено збитків народному господарству до 1 млрд. карбованців.

В районі  Нікополі ріяли радянські партизанські загони та  підпільні організації, але вони були викриті  і розгромлені німецькими карателями.

В ніч з 7-го на 8 лютого 1944 р. військами 3-го та 4-го Українських фронтів Нікополь було звільнено від німецьких окупантів.

За героїзм і мужність в боях за місто звання Героя Радянського Союзу було удостоєно 8 воїнів Червоної Армії, за успішні бойові дії було присвоєно почесне найменування «Нікопольські» —     16 військових частин Червоної Армії. В боях на фронтах, в німецькому полоні загинули і померло від ран, пропало без вісті близько 2000 мешканців м.Нікополя.

Шість уродженців м.Нікополя були удостоєні за мужність і героїзм в боях звання Героя Радянського Союзу.

 VІ. Нікополь у 1945 – 1991 рр.

Після відбудови народного господарства м.Нікополя у післявоєнні роки місто інтенсивно розвивалось як центр промислового вузла півдня України.

Його основу складали Південно-трубний завод, з березня 1966 р. введений в експлуатацію найпотужніший в Європі завод феросплавів, кранобудівний завод ім. Леніна та нитковопрядильна фабрика, відбувалось розширення та модернізація інших двох десятків підприємств – заводу «Більшовик», механічного заводу, цегельного заводу та інші.

У 1950-ті – 1980-ті рр. у Нікополі велося широкомасштабне житлове будівництво мікрорайонів з відповідною соціально культурною інфраструктурою (училища, школи, клуби, бібліотеки, магазини торгівельної мережі тощо)

У 1980 р. Президія Верховної Ради СРСР нагородила місто Нікополь орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у розвитку народного господарства

та у зв’язку з  200-річчем заснування від перейменування Микитиного Перевозу у Нікополь, ігноруючи козацький період в історії міста.

За останнім Всесоюзним переписом 1989 р. населення м.Нікополя складало 158 тисяч осіб.

Ще багато цікавого ми розповімо Вам в рубриці «Мій Нікополь» на нашому порталі. Слідкуйте за оновленнями.