“Разом ми — спасибі тобі, пам’ять” — у Покрові пройшов фестиваль солдатської пісні

Саме під знаком пам’яті, з повагою та шаною до воїнів різних поколінь, переможно пролунав двадцятий фестиваль, що пройшов за підтримки міського голови Олександра Шаповала та народного депутата Дениса Германа.

Його називають унікальним, бо ще у 90-і поклав початок більше ніж пісенному форуму — єднанню, воїнському братерству і справжній бардівській пісні з оголеним нервом та правдою, перекладеною на віршовані рядки. Двадцятий фестиваль вписав нову сторінку, бо об’єднав солдат кількох епох — учасників бойових дій в Афганістані та воїнів АТО, хто захищав і продовжує захищати Незалежність на сході країни. Він продовжив велику справу новим прочитанням, зберігаючи найцінніше — історію.

Усі етапи фестивалю були проілюстровані кінохронікою, глядачів зустрічала фотовиставка, світлини з особистих архівів ветеранів АТО, Афганістану і авторські — Сергія Костецького, Почесного громадянина міста, якому належить ідея створення фестивалю.

Про це з великої сцени говорила Юлія Бабенко, наша землячка, відомий журналіст, людина, що стояла у витоків фестивалю, незмінна ведуча, автор сценарію та режисер. Вона назвала всіх, хто стояв від початку цього унікального творчого явища. Дякуючи міському голові Олександру Шаповалу, який продовжив розпочату справу – за пам’ять, за особливе ставлення до людей, котрі пройшли війну.

Олександр Шаповал разом з численними покровчанами вітав учасників, зала культурно-розважального центру комбінату була сповнена глядачами, для яких фестиваль солдатської пісні став довгоочікуваною подією.

Його розпочинали гімном України, який акапельно урочисто заспівали присутні разом з лауреатами міжнародних конкурсів, знаним колективом «Юність Дніпра». І хвилиною мовчання за всіх, кого забрала війна й продовжує забирати вже сьогодні, за мирних часів. Перед їхньою пам’яттю схилили голови, вручаючи квіти особливим гостям – матерям загиблих хлопців, для яких фестиваль, то спомин про синів і зустріч з хлопцями, що теж стали синами.

Кожна пісня, що лунала зі сцени, мов пройдена дорога, вела присутніх солдатськими долями. Нашого земляка Сергія Бабенка, командира розрахунку АГС-17, прикордонника, старшину запасу, незмінного учасника усіх двадцяти фестивалів. Кавалера ордена «За заслуги перед Батьківщиною» Юрія Шкітуна з Запоріжжя, Володимира Вахнюка, Володимира Маньковського з Жовтих Вод, покровчанина, голову спілки ветеранів Афганістану Олександра Грінера, Володимира Стецького з Кривого Рогу, що зачаровує грою на скрипці і наймолодшого учасника Ярослава Коваля.

Вони не просто виконували свої пісні, вони проживали наново все те, що забути неможливо. Пісня Юрія Сусло з міста Кролевець, учасника фестивалю «Пісні, народжені в АТО», бійця 95 десантно-штурмової бригади, народилася між боями першої лінії. Коли на Донбас прийшла біда, електромонтер у першій хвилі мобілізації пішов захищати свою землю. Його творчість, відверта й до щему у серці зворушлива, підтримувала побратимів тоді і сьогодні…

А для Олега Синиці з Запоріжжя, котрий приїхав до Покрова з дружиною-волонтером Оленою, життя сплелося у дві війни. Афган став темою першої пісні, написаної ще в юності, а Донбас – вже десантником добровольчого батальйону «Фенікс».

Така ж творча доля і у легендарного гурту «Ташакор» з Білої Церкви, котрих добре знають наші захисники, як побратимів, що приїздять до зони АТО з концертними програмами, з підтримкою тим, хто боронить кордони України.

Вони говорили з покровчанами про найвищі цінності – підтримку й дружбу, честь і обов’язок – про пам’ять, віру та надію. У далекому 1989-му таким символом надії для сотень матерів став кавалер двох бойових орденів В’ячеслав Купрієнко з Києва. Тоді весь світ облетіло фото виводу військ з Афганістану, де лейтенант Купрієнко зі стягом 40 армії ішов першим на БТР-і. Через десятиліття відомий бард і волонтер не залишився осторонь подій на Донбасі.

Його правда дзвенить піснями, як і кавалера медалі «За бойові заслуги», закоханого в Україну, Сергія Оболєвича з Риги, котрий подарував покровчанам улюблену пісню – «Цвіте черешня в мами на городі».

Їхня творчість, солдат, що пройшли війну, не зачерствіли душею, надихає молодих. Син кавалера ордена Червоної Зірки Іван Шерстюк із Дніпра, виріс на таких піснях. У Покрові автор-виконавець, заступник начальника 194 понтонно-мостового полку, майор Шерстюк співав про те, що вже стало історією і, звичайно, про мир, де немає місця війні.

Цю тему продовжила авторським віршем Юлія Бабенко, артист Дніпропетровського театру опери та балету Олександр Прокопенко, юна бандуристка з Покрова Варвара Сізова і фіналісти творчого конкурсу «Діти Покрова за мир!».

Цей симбіоз творчих напрямків, органічно сплетених воєдино, свідчив тільки про одне — де є пам’ять, там є історія, є майбутнє.

-Після таких виступів важко щось говорити, — зазначав міський голова, вручаючи відзнаки виконавцям. — Пісні, що пролунали сьогодні – то життя хлопців, які повернулися із зони АТО, пройшли Афганістан. Це потрібно всім нам, заради пам’яті, з повагою до ветеранів, до тих, хто так і не побачив рідної домівки.

Про фестиваль, значення якого важко переоцінити, говорив і голова Дніпропетровського обласного об’єднання Української спілки ветеранів Афганістану Віктор Волошин.

А покровчани, серед яких ветерани Афганістану, АТО, ділилися емоціями. Нестихаючими оваціями, стоячи вітали учасників, запевняючи, чотири години фестивалю пролетіли, мов мить, а спогади залишаться надовго у світлинах з артистами, чиї пісні торкнулися серця, які хочеться прослухати знову й знову.

Такі ж враження переповнювали і самих учасників фестивалю солдатської пісні.

В’ячеслав Купрієнко:

-Мене переповнюють почуття від атмосфери, як нас слухали глядачі, ловлячи кожне слово. Я в Покрові не був декілька років, але весь цей час слідкував за вашими змінами. Те, що побачив – вражає! Вдячний організаторам, усім покровчанам, що продовжуєте цю важливу справу.

Сергій Оболєвич:

-Це той випадок, коли здається, що ти повернувся додому. У мене особливе ставлення до України, до вашого міста, яке стало рідним. Сьогодні я повернувся до іншого Покрова – європейського, сучасного, де неймовірні люди – щирі, відкриті. Привіз подяку міському голові з великою вдячністю та повагою.

Юлія Бабенко:

-Сьогодні для мене особливий день. Я вдячна долі, що як журналіст першою відкривала солдатську тему у газеті «Козацька вежа», що мої нариси увійшли до Національної книги Пам’яті. Вдячна Покрову за дивовижний фестиваль, за ідею та запрошення, що я знову вийшла на цю сцену, аби поділитися сокровенним.

Юрій Сусло:

—Мені було цікаво потрапити до вашого міста, враження перевищили очікування. Дуже позитивні емоції від фестивалю, від глядачів, з якою увагою вони слухали кожну пісню, і це багато про що говорить. Важливо, що є єднання між ветеранами Афгану та АТО, що хлопці сиділи в одному залі, це свідчить про повагу до солдат і до своєї історії.