Покров продовжує розвивати Петриківський розпис

Унікальну техніку, яку внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, пізнають не лише за репродукціями. Петриківці навчають у школах та позашкільних закладах, розкриваючи красу старовинного розпису.

Вправними рухами вихованці мистецьких закладів вимальовують півників та півонії, цибульку й калину, для них Петриківка – це краса, буяння кольорів, у яких добро й світло. Більшість тільки розкриває для себе розпис, сприймаючи його особливу енергетику.

Про історію віковічного українського мистецтва розповідають викладачі, про його природу, що народилася — з природи. За словами наставників дітей, у розписі є те, що розкриває красу рідної землі, ставлення пращурів до питання родинності й спадковості.

-У кожному візерунку своя символіка, — говорить начальник відділу культури Тетяна Сударєва, — це своєрідне послання й оберіг. Дуже важливо, що діти опановують цей розпис, бо в ньому цілий культурний пласт, важливо, що в нашому місті вивчають Петриківку, прищеплюючи любов і повагу до свого, національного.

Сьогодні Петриківці навчають у мистецьких закладах, про неї розповідають у бібліотеках та міському музеї, де збирають взірці старовинного українського візерунка.

-Петриківськими орнаментами прикрашали оселі й господині нашої місцевості, вони були поширеними й найбільш улюбленими, — зазначає директор музею Тетяна Подольчак, — Яскраві, позитивні, радісні і разом з тим, вільні й безмежні, як сама природа, наші пращури вважали ці візерунки оберегами, вірили у їхню захисну  силу.

Кожна деталь мала своє значення, розташування орнаменту та колористика. Бігунець означав вічність, квітка – красу природи, птах – вісник сонця, причому, лебідь – то вірність, а журавель – любов до своєї землі, рідної домівки. Це не просто краса – це розуміння природи й космосу, запевняють майстрині, стверджуючи, що діти тонше усвідомлюють те, швидко опановують розпис. І не тільки молодь зачаровується розписом, уроки із задоволенням відвідують члени «Художньої студії для всіх» та підопічні територіального центру. Останні, за словами музейників, надзвичайно зворушливо сприймають процес малювання, бо відтворюють орнаменти, з якими вперше познайомилися ще у дитинстві. Так продовжується історія Петриківки, яка живе у віках, дивуючи та надихаючи все нові покоління.