Сиві та щасливі

Виявляти повагу до старшого покоління, їх мудрості та досвіду можна по-різному. У Покрові допомагають літнім людям розкритися — зробити своє життя активним, якісним, веселим та цікавим.

Територіальний центр соціального обслуговування (директор Наталія Даниленко) став вдалою платформою для підтримки соціальної активності та змістовного дозвілля поважних городян.

Для підопічних відділення денного перебування, які одночасно і слухачі Університету ІІІ віку, кожний день не схожий на інший.

Понеділок — це день здоров’я. Крім щоденних фіто та інших профілактичних процедур, проходить зарядка та лекція на медичну тему, яку, як волонтер, проводить у минулому лікар, а нині голова спілки малолітніх в’язнів Алла Шевченко.

У вівторок увага танцю та театральним мініатюрам. Творчій активності присвячений і четвер — день пісні. Разом із викладачем Тетяною Борщаговською свій потенціал і здобуті навички багаті на літа покровчани показують як учасники вокально-драматичного клубу “Джерело” та знаного гурту “Золота пора”.

Середа для підопічних проходить під знаком поезії. Віддають належне класикам та сучасникам українського слова, зустрічаються з місцевими поетами, відвідують пізнавальні заходи в АРТ-центрі.

Тиждень завершується днем музею. Народознавство, історію краю підопічні вивчають разом з завідувачкою відділення денного перебування Лілією Григоренко.

Дозвілля відвідувачів територіального центру не обмежується лише цими тематичними напрямками. Разом із фахівцями соціальної установи Зоєю Шевченко та Зоєю Світіч літні люди навчаються комп’ютерній грамоті, премудростям домогосподарства,готуються до виступів, займаються рукоділлям та іншими цікавими справами. Мають можливість скористатися індивідуальними та груповими заняттями, переважно оздоровчого характеру — психологічне розвантаження, вправи на концентрацію уваги та інше. Для упередження емоційного вигорання, психологічні вправи передбачені і для самих працівників територіального центру.

Дуже важливо, що ці позитивні та енергійні люди знаходять у терценрі головне — радість спілкування. Вони не відчувають самотність та з максимальним задоволенням проводять “золоті роки”. Разом влаштовують для себе маленькі свята, вітають іменинників і кожну зустріч завершують незмінним дружнім чаюванням, сподіваючись завтра побачитись знову.