ЛЮДИ ТВОГО МІСТА: МИЛОСЕРДЯ ЯК ПРОФЕСІЯ

Є професії, без яких не обійтися навіть за катаклізмів. Серед таких – соціальний працівник.

І в найлютішу негоду, і в час епідемії вони поспішають до немічних та одиноких. Приготувати їсти, прибрати, скупитися, поміряти тиск, здійснити гігієнічні процедури, вирішити побутові проблеми та багато іншого. Звичайно ж,  живе добре слово, увага та спілкування, бо самотні слухають тишу.

П’ятнадцятеро стареньких з нетерпінням чекають на соціального працівника міського територіального центру Ольгу Алексеєву. Для них вона і помічник, і психолог, і друг. Декому – єдина розрада і єдина ниточка, яка зв’язує з навколишнім світом.

Цінують її за  доброзичливість, вправність, відповідальність, порядність, шанобливе ставлення і просто людяність.

Цим якостям, які  є професійними для соціального працівника, не вчать у жодному закладі. Приходячи у соціальну сферу, їх просто треба мати, бо специфічна і непроста професія — не для безсердечних.

За майже 17 років  роботи в терцентрі на Ольгу Іванівну не надійшло ні однієї скарги, лише подяки. Це вагомий аргумент, адже з віком характер не в усіх покращується, і знайти до кожного підхід,  налагодивши комфортне спілкування — це багато чого коштує.

В пригоді пані Ользі тут стає педагогічна освіта. Про те, що не залишилася надовго в школі, не жалкує. Вважає, що працювати з дітьми вряд чи простіше, ніж з літніми людьми.

— Головне займатися тим, до чого лежить душа. Коли йдеш до людей з добром, добро і отримуєш, — переконана Ольга Алексеєва.

Велика вдячність людям, які бережуть вогонь добра, не даючи йому згаснути для немічних та одиноких. А в сьогоднішній ситуації вони ще й оберігають їхнє здоров’я, роблять все, аби їх уберегти від нової недуги.