За насильство над дітьми хочуть карати хімічною кастрацією

Верховна Рада ухвалила законопроект №6449 щодо протидії сексуальному насильству над дітьми. Він передбачає відкритий реєстр і примусову хімічну кастрацію осіб, які вчинили злочин сексуального характеру до неповнолітніх. Експерти говорять, закон порушує Конституцію та міжнародні норми і може зашкодити жертвам насильства.

— Кількість злочинів проти дітей щороку збільшується. Думаю, це пов’язано з легким доступом до порносайтів і сторінок, що пропагують насилля. Тому потреба посилити покарання кривдникам назрівала давно, — каже колишній керівник пенітенціарної служби, адвокат 45-річний Сергій Старенький.

Які головні переваги цього законопроекту?

— Збільшили покарання за зґвалтування неповнолітніх до 15 років. Раніше було 12. За розпусні дії щодо дітей пропонують на 5 років саджати в тюрму замість умовного терміну.

У чому основні ризики?

— Відкриті реєстри можуть нашкодити жертвам насилля. Оскільки майже 90 відсотків таких злочинів стаються в сім’ях. І щоб не виносити проблему на загал, люди перестають заявляти в поліцію.

Як протидіяти цьому?

— Допомагати мають люди, дотичні до таких сімей. Наприклад, педагоги. Це первинна ланка, яка повинна спостерігати й реагувати. Шкільний психолог. Але він не може без дозволу батьків працювати з дитиною. І вони його навряд дадуть, знаючи, що дитя піддавалося насиллю.

Серед небезпек закону називають і примусову хімічну кастрацію для всіх, хто вчинив злочин сексуального характеру щодо непов­нолітніх.

— Із загального числа всіх ґвалтівників лише 2–4 відсотки є хворими на педофілію. Це психіат­рична хвороба. Тому застосовувати до всіх хімічну кастрацію — недоречна і взагалі протиправна дія за нашим законодавством. Наприклад, людина розповсюджує наркотики. Ми ж не лікуємо її від наркоманії. А саджаємо до в’язниці. Так само і в цьому випадку, ми не можемо лікувати здорових людей. Маю сумнів, що суди виноситимуть такі рішення. Бо хто їх виконуватиме? Медики можуть лікувати тільки хворих. Пенітенціарна служба теж не буде, бо потрібно мати медичні навички. Це популізм, що не проживе довго. Якщо припустити, що президент підпише цей законопроект, і він таки набуде чинності, то цю норму скасує Конституційний суд або Україну завалять позовами із Європейського суду з прав людини.

Відсутність альтернативи між засудженням і кастрацією — наскільки виправдана міра? Адже, якщо людина відбуває покарання у в’язниці, навіщо застосовувати для неї хімічну кастрацію?

— Невиправдана абсолютно. Якщо людина хвора, то їй мають провести хімічну кастрацію. І у в’язниці тримати немає сенсу. Просто потребуватиме нагляду відповідних служб. У іншому випадку, людина повинна мати вибір. Приміром, відбувши половину чи дві третини терміну покарання — добровільно погоджуватися на цю процедуру в замін на звільнення.

Чи готова Україна до застосування на практиці цього закону? Адже зважаючи на історію серійного ґвалтівника і вбивці Сергія Ткача, за злочини якого за ґрати потрапили 10 осіб, чи не ризикуємо, що можуть страждати невинні люди?

— Готова, але не в такому вигляді, за який проголосували депутати. Він не працюватиме на практиці. Маємо починати із профілактики. Підвищення міри покарання не призводить до зменшення кількості злочинів. Тільки невідворотність покарання змусить задуматися.