Виступ Президента України Володимира Зеленського на 16-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії

Мені дуже складно говорити після Олега Сенцова. Я радий, що наші хлопці – не всі, а ті, які прилетіли з Росії, повернулися до своїх рідних – своїх батьків, дітей. Я робитиму все для того, щоб усі наші громадяни повернулися дуже швидко.

Що я можу сказати про щастя? Що воно означає для мене, для моєї родини, для моєї дружини? Вона тут. Коли вона усміхається – я щасливий.

Що ми маємо зробити, щоб Україна стала щасливою? Дуже багато думок, питань. Чи щасливий я бути Президентом? Не певен. Але я дуже щасливий бути Президентом саме України.

Найперше я хотів би запитати вас: що для вас щастя?

(Гості заходу відповідають)

Тепер я хочу пояснити вам, навіщо я провів це опитування.

Найбільше людей говорило, що щастя – це сім’я, Україна.

Я зараз повернуся до цієї теми і говоритиму про Україну та українську сім’ю.

Вчора вночі, готуючись до цієї промови, я гортав стрічку Фейсбука – хотів надихатися різними думками та коментарями. І десь між дописами про Зеленського – рятівника та Зеленського – бездушного тирана я натрапив на добірку афоризмів про щастя.rnТам були думки Омара Хайяма, Конфуція, Піфагора, Жан-Жака Руссо і навіть героїнь серіалу «Відчайдушні домогосподарки».rnПроте я не цитуватиму нікого з них, я процитую одного «класика», мого улюбленого сучасного «класика» – свого 6-річного сина: «Щастя – це коли тато повертається додому до того, як я засинаю…»rnІ найпопулярнішою відповіддю сьогодні було: щастя – це сім’я.