Штраф – 8500 грн: в Україні хочуть заборонити поліетиленові пакети

Українцям доведеться шукати альтернативу поліетиленовим пакетам. Їх хочуть заборонити, а за поширення ввести штрафи від 1700 грн до 8500 грн. Про це йдеться в законопроекті, який зареєстрували в Раді депутати від “Слуги народу”.

Пластик потрапляє в ґрунт, воду і організм людини

Легкі, зручні, міцні і безкоштовні (або коштують копійки). Поліетиленові пакети добре підходять не тільки для упаковки, але і для зберігання продуктів. Але майже всі вони використовуються тільки раз, після чого викидаються. В одному тільки Києві на рік використовується два мільярди пакетів. І лише 5% з них потрапляють на переробку. Все інше викидається разом з іншим сміттям, зазначають в Національній екологічній раді України.

“За своєю природою поліетилен не є шкідливим для людського організму, проте при різних процесах в ході обробки в його структурі утворюються кислотовмісні низькомолекулярні сполуки, окиси і солі металів (хрому, титану, алюмінію), які можуть накопичуватися в біологічних тканинах, і викликати різного роду захворювання”, – розповідає Артур Запорожець, старший науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАН України.

Конкретних досліджень щодо вмісту поліетилену в ґрунтах України немає, зауважує вчений. Але 1300 кв. км території країни займають сміттєзвалища, на яких зберігається 35 млрд тонн твердих побутових відходів. За оцінками Нацекоради, сміттєві полігони на 30-40% заповнені полімерними відходами.

“Багато дій в нашому житті ми робимо, не замислюючись. Наприклад, в магазині ми купуємо продукти і пакуємо їх у пакети, а вдома перекладаємо в холодильник. А пакет? Він відправляється у відро для сміття. На цьому його користь для нас закінчується. У середньому “життя” пакета в руках людини становить три години. І понад 150 років він розкладатиметься на звалищі, виділяючи шкідливі речовини”, – говорить Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради України.

Більш того, Україна в лідерах світу за обсягами сміття на одну людину. Американське агентство 24/7 Wall Street вирахувало, що на рік наша країна виробляє 474 млн тонн сміття.

“У структурі цього масиву, за даними екологічного проекту “Менше сміття – краще життя”, використані пластикові упаковки становлять 10%, відходи поліетилену – 14,5% і вживані ПЕТ-пляшки – 20%. Тобто майже до половини сміття в країні – це використані вироби з пластику”, – зауважує Олег Титамир, президент “Української організації захисту споживачів послуг”.

8500 грн за пакети – в Україні готують штрафи

З 2022 року в Україні заборонять деякі види пакетів. Про це йдеться в законопроекті №2051-1.

Депутати пропонують заборонити пакети завтовшки до 50 мкм і оксорозкладані пластикові пакети на території України. Але дозволяється використання біорозкладаних пакетів. У чому різниця?

Оксорозкладані пакети складаються на 99% з звичайного поліетилену. Ще 1% в складі – це оксорозкладаний домішок на основі металів, які прискорюють розпад пакета під впливом кисню і сонячного світла. Пакет через час розпадається на дрібні фрагменти – мікропластик. Ці частинки нікуди не діваються і назавжди залишаються в ґрунті і воді. Разом з водою і їжею вони можуть потрапляти в організм людей. Часто на таких пакетах є позначка TDPA або D2W. В ЄС такі пакети заборонені. В Україні ж навпаки їх продають, як екологічну альтернативу. Біорозкладані пакети, навпаки, виготовляються з матеріалу органічного походження – крохмалів або целюлози.

Згідно з проектом, заборона не поширюється на надлегкі пакети (товщиною до 15 мкм) завширшки до 225 мм (без бічних складок), завглибшки до 345 мм (з бічними складками) і завдовжки до 450 (з ручками), що використовуються як первинна упаковка свіжої риби, м’яса і продуктів з них, сипучих продуктів та льоду.

Пакети, які не відповідають вимогам і залишаться в побуті до 1 січня 2022 року, повинні бути утилізовані за рахунок об’єкта господарювання, який їх придбав.

А штраф за поширення пакетів становитиме 1700-3400 грн, за повторне порушення – 3400-8500 грн.

Ще один закон, що не працює?

“З огляду на, що “майки” (надлегкі пакети), не підлягають забороні, навряд чи це якісно вплине на стан забруднення ґрунту. Ці пакети масово використовуються продуктовими маркетами, які є одними з найбільших користувачів цього виду продукції. Але інші користувачі поліетиленових пакетів зможуть легко знайти альтернативу, наприклад, це може бути продукція з щільного паперу, картону, спанбонду і різних біологічних матеріалів”, – говорить Артур Запорожець.

Однак в такому вигляді законопроект може поповнити масив “мертвих” законів, які не працюють, вважає Олег Титамир. Варто згадати закон “Про відходи”, за яким українці з 2018 року повинні сортувати сміття. У проекті не прописані дієві алгоритми і мотиватори.

Так, контроль за дотриманням майбутнього закону покладається на Держспоживслужбу. Цей орган займається захистом прав споживачів практично всіх категорій – і в житлово-комунальній площині, і у фінансовій, і в сфері інтернет-торгівлі, туристичних послуг і т. д. Вони навіть фізично не встигають адекватно реагувати на величезну кількість порушень законодавства і на численні скарги споживачів, зауважує Титамир. Логічніше було б наділити цими повноваженнями Державну екологічну службу.

Штрафи теж не переконливі. Ймовірно, штраф від 1700 до 8500 гривень вдарить по дрібних підприємцях на ринках. Але для гігантських торгових мереж з річними оборотами в десятки мільярдів гривень це дрібниця.

“Щоб закон працював, потрібні не тільки адекватні штрафи, а й мотивація відмовлятися від пластикових пакетів. Наприклад, кредити від державних банків за зниженою ставкою, або зменшення на кілька відсотків податку на прибуток підприємств тощо. До того ж, держава повинна залучати приватний бізнес, стимулюючи переробку пластику. Для цього повинна бути розроблена держпрограма грантів і дотацій для компаній, що переробляють пластикові відходи. Спеціальний фонд для цієї програми повинні наповнювати екологічним “акцизом” виробники та імпортери побутового пластику – до речі, такий алгоритм працює в Європейському союзі”, – говорить Олег Титамир.

Що буде замість поліетиленових пакетів

Сумки з тканини, паперові пакети або пакети з крохмалю. Супермаркети самі запропонують заміну, якщо поліетилен заборонять. Питання альтернативи пластиковим пакетам стоїть гостро в усьому світі.

“The Washington Post порівняв енергетичні витрати і шкоду для навколишнього середовища від виробництва пластикових і паперових пакетів. Виявилося, що на виробництво одного пластикового пакета потрібно витратити 590 кДж енергії, тоді як виробництво паперового вимагає 2500 кДж. Тобто, виробництво паперових пакетів енерговитратніше вп’ятеро. З огляду на глобальне потепління, спровоковане значним підвищенням вуглекислого газу в атмосфері, дерево починає грати стратегічне значення як ресурс. Одна з альтернатив для виробництва пакетів – біорозкладані матеріали, наприклад, кукурудзяний крохмаль. Вартість стандартного пакета з крохмалю вище тільки в півтора раза, але в масовому виробництві може зрівнятися з нинішньою ціною на поліетиленові пакети, або бути навіть нижче”, – зазначає Артур Запорожець.

Однієї заборони пакетів мало. Тонни пластикових відходів нікуди не подінуться. Тому сортування сміття залишається актуальним. В Україні малорозвинений рециклінг поліетиленових відходів – перетворення поліетиленової плівки на вторинну гранулу, яку можна використовувати для виробництва широкого спектру товарів, в тому числі і пакетів для сміття.

Наприклад, на підприємстві з рециклінгу Polygreen на місяць переробляється близько 800 тонн поліетилену, з них максимум 30% – український пластик. Гранули з подрібненого поліетилену на підприємстві використовують для виробництва пакетів, ізоляції проводки, шин, металопластикових вікон і багатьох інших продуктів. Це дозволяє скоротити витрати виробництва за рахунок повторного використання відходів. А головне – скоротити кількість поліетиленових відходів на полігонах України.

“У це складно повірити, але нам дійсно не вистачає сміття для переробки, тому доводиться його імпортувати. А все тому, що в Україні поки що не налагоджений процес сортування та роздільного збору сміття”, – розповідає Роман Гладишев, керівник виробництва товарів для будинку корпорації “Біосфера”.